Журнал АртАніЯ, книга 22 №1, 2011 р.






МОЛЬФАРСТВО КОЛЬОРОМ


Розмова з мистцем Ігорем Мельничуком

Сила мольфара - у його словах. Сила художника Ігоря Мельничука - у кольорах його живопису. Чаклуючи кольором, мистець створює експресивні, насичені барвами полотна, що притягують глядача маґією природної енергетики.

Експансивний, іноді парадоксальний колорит, рельєфна фактурність декоративних площин, які Ігор Мельничук перетворює на нову естетичну реальність, характеризують його індивідуальну манеру та неповторну стилістику його робіт.

Художник надає перевагу великому формату, «кидаючи» на полотно «кілограми» фарби, парадоксально змішуючи кольори. Хаотична маса фарб створює поверхню, що більше скидається на рельєф, аніж на живопис. і все це, зрештою, за задумом мистця і несподівано для глядача, набуває гармонії й перетворюється на світ, такий не схожий на реальний і водночас такий фактурний, предметний, справжній і людяний.

Широкий, динамічний мазок ліпить форму, об`єм, структуру предметів у натюрмортах Ігоря Мельничука. У них досить вражаюча емоційна сила колориту, хоча художник і не нав`язував натурі нічого їй не властивого, а тільки перебільшував ефекти гармоній і контрастів. У портретній творчості мистець використовує пейзажні мотиви. Його цікавить, насамперед, не єдність людини з природою, а їхній внутрішній контраст. У своїх творах він зумів поєднати суб'єктивну загостреність переживань із палкою увагою до довкілля, знайшовши власну дорогу в мистецтві, що йде від джерел народної традиції. На цьому твердому ґрунті й формувалися цілісні та самобутні риси особистості художника, виробився його індивідуальний стиль.

Ігор Мельничук: Я вперше роблю виставку в Галереї «АВС-арт». Мені подобається галерея, й люди, які тут працюють.

Ірина Передерій: Які роботи Ви запропонували до виставки?

І.М.: В експозиції два цикли, створені протягом двох років. Це — карпатська тематика, над якою я працюю давно, розвиваю далі, удосконалюю свою майстерність, відшліфовую свої думки й погляди на цей чарівний край. Багато думаю над образами людей, котрі там живуть. Пишу сюжетні картини, не тільки пейзажі й портрети. На виставці, в основному, пейзажі та квіти. В кожному селі, де я побував у Карпатах, намагаюся хоча б одну роботу присвятити цій тематиці, тому що Верховинський край надзвичайно цікавий і красивий. І водночас він буває по-справжньому гірський і суворий — не тільки взимку, а й улітку. Тому тут квіти — це унікальне явище, але все-таки гуцули намагаються їх саджати, оберігати й плекати. Для них квітка - це дуже гарний символ і образ. Тому я у своїй творчості започаткував цю традицію й намагаюся її поповнювати новими творами.

І.П.: Квітники малюєте...

І.М.: Квітники або квіти — те, що мені подобається. Також тут представлені два натюрморти. В мене є велика серія з циклами «Яблуневий Спас» або «Бабусина скриня» чи «Ґаздівське багатство», бо все, що є в хаті найкраще, завжди ставилось у найкращі місця — і в скриню, і на скриню також.

І.П.: Як давно Ви в Карпатах?

І.М.: У Карпатах я з 1985-го. Там закінчував Косівський технікум прикладного мистецтва, відділення художньої різьби по дереву. Потім вступив до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Моє перебування в Карпатах поновилося, починаючи зі щорічних літніх практик, та й узимку я час від часу їздив туди, катався на лижах, а також працював, тільки самостійно. Малюю в Карпатах і до сьогодні.

І.П.: А живете де?

І.М.: Живу в Києві, працюю в НАОМА. Викладач, уже доцент кафедри живопису й композиції. Працюю з відомим професором Василем Івановичем Забаштою — ми ведемо майстерню пейзажного живопису. Тому я так багато часу присвячую роботі над пейзажем. В основному, мене цікавить тема українського пейзажу — хочеться його представити якнайкраще з свого боку. Щоб він подобався не тільки нам, українцям, але й щоб нас цінували й поважали за кордоном і бачили наші краєвиди, забуті людьми куточки, забуту місцевість, яка є надзвичайно красивою й привабливою.

І.П.: А як сприймають Ваші роботи за кордоном?

І.М.: Це як смаки — у кожного різні. Є люди, що сприймають таке мистецтво — насичене в кольорі, активне енергетично. Є — що не сприймають. Але загалом ця тематика зрозуміла всім. Тут немає абстракції, тут усе зрозуміло, тільки йде переосмислення побаченого через призму моєї душі. Робота над картиною — це наче екстаз любові. До цього я готуюся, просто так роботу не пишу. Спочатку налаштовуюсь і завжди підходжу до роботи як до чогось надзвичайно великого, не як до буденності, а як до свята. І намагаюся за допомогою кольору все це сконцентрувати і передати на полотні.

Алла Маричевська: Кажуть, хто дотримується норми, той ніколи нічого не створить. Головне — знайти межу, щоби вийти за норму і щось створити, але не нашкодити.

І.М.: Саме роботи такого плану стали відомими зразками світового мистецтва — де є порушення класичної школи, мається на увазі розумне порушення... і безпосередність — це той відсоток, що даний Богом. Школа плюс те, що на теренах ходить у цей момент, коли ти пишеш картину. Є багато таких великих робіт, наприклад, «Повернення блудного сина» Рембрандта, де присутня оця безпосередність. Це естетика душі, естетика почуття, смак художника.

А.М.: Кожен колір завжди щось значить. Яку символіку він має для Вас?

І.М.: Символіка коліру - штучне рабство. В природі існує тільки гармонія. Взаємоіснування і вплив одне на одного. Гармонія кольорів та процентне співвідношення, їх відтінків в моїй творчості має велике значення, як в гуцульській пісні - загостренне почуття на лезу ножа між радістю і печаллю, іншими словами коли межа виходить на нейтральну територію, де людина стає вільна в емоціях, де тільки почуття кольорової енергії данної Богом. Давно пишу кольором — ще з технікуму. Колір завжди мене приваблював, і в академії також. Але коли я вчився, було важко експерементувати з кольором, бо тодішні викладачі вимагали жорстко дотримуватися вимог академічної школи. Проте в семестр з трьох завдань, одне із них, я виконував в активній кольоровій гамі. В живописі існує повітрянна перспектива. Зелений колір на передньому плані може набути червоного відтінку, а в перспективі, тобто в далені наблизитись до світло-голубого. Температурний режим — у імпресіоністів, а у класичній термінології - це середовище в якому знаходиться об`єкт. Наприклад: коли взяти шкалу термометра, гарячий червоний колір понижаючий свій градус опускатиметься та ставатиме світлішим і холоднішим, опустившись до відмідки 0 градусів - стане білий. Пройшовши бар`єр 0 градусів температури опускаючись почне набувати зеленого кольору, при спаді - зелений колір ставатиме насиченим. В зворотньому напрямку навпаки. Це принцип контрастів. Від теплого до холодного. Червоний переходить у зелений. Оранжевий — у синій, жовтий — у фіолетовий. Я не тільки дивлюсь і бачу, але й долучаю свої знання і почуття. Почуття і знання працюють разом. ...Якщо порівнювати мій живопис, скажімо, з музикою, то це джаз, рок-н-рол, рок в імпровізації. Є такі моменти, коли я пишу, і в мене відключається свідомість, пишу на автоматі; мимоволі проходить потік такої енергії, що аж потім приходиш до тями й дивишся, що ж ти зробив! Пишу все це без палітри, палітра зразу на полотні. В горах з етюдником ходити неможливо, тому у мене полегшений варіант — тільки фарби, тринога і полотно.

А.М.: А як Ви працюєте з композицією?

І.М.: Я люблю компонувати. Пройшов велику школу декоративно-вжиткового мистецтва, де мислю схемами. Ця школа в мене закладена в мізковому процесорі. Я п'ять років переймався декоративними схемами, компонуванням в квадраті, трикутнику ... - різних менших геометричних модулів і тому подібне. В академії ці великі плями удосконалились у фіґуративні з природніми ландшафтами, деревами. Глибокі знання у плані композиції також лишають свій слід. Це все відпрацьовується до автоматизму, за цим стоїть титанічна праця.

А.М.: Знання академічної школи, культура творчості, культура та рівень професійної освіти. Як ці поняття взаємопов`язані у Вашому творчому житті?

І. М.: Школа — це обов'язково, це очевидно. Генієм ще ніхто не народився, і, як на мене, жодного учня школа не зіпсувала. Школа потрібна розумним людям. Кожен із будь-чого може щось взяти, взяти на своє озброєння, у свій арсенал. Художник — це, насамперед, спостерігач. Люди мистецтва - це люди, які спостерігають і діляться своїми думками й загостреним відчуттям світу з навколишніми. Це особливе бачення, до того ж коли це бачення поставлене на якісь мистецькі рейки, то воно починає працювати. Але тут уже про школу не думаєш, думаєш, щоб удалося передати отой перший настрій. Я, наприклад, приходжу на мотив і насамперед ставлю собі запитання: чого я сюди прийшов? От коли я зрозумів це, коли сфомулював завдання, тоді починаю писати. І для мене оте «Чого я сюди прийшов?» — цим і закінчую свою роботу. Мені не важливо, чи є тут школа, мистецтво, мені важливо те, що я роблю. А оскільки я професіонал, то знаю, що зроблю добре. І я про це не думаю, тому що пройшов добру школу і зроблю це правильно. Вважаю, що кожен професіонал, у якого за плечима велика школа, про це не думає, в нього це спрацьовує автоматично. Мистецтво починається там, де закінчується школа. Якщо художник ставить перед собою якісь вищі завдання, то школа — це ремесло. А мистецтво — це тоді, коли людина вміє говорити фарбами.

...Монографічні альбоми про Врубеля, Петрова-Водкіна, Сурікова — це одне. Зовсім інше — коли ти читаєш, що пишуть їхні друзі, наприклад, як Врубель бачив колір чи про його принципи підходу до композиції, чи Суріков, чи Ван Ґоґ, чи Матісс. Будь-який художник.

А.М.: Вони окреслюють процес...

І.М.: Я живу сьогоднішнім і співаю свою пісню. А чи добре я її співаю, чи погано — хай про це скажуть люди. Правда, мало роблю замальовок. Більше в голові тримаю, а коли вже формується образ — тоді стаю й виконую. І все... А як виконати — з цим проблем немає. Мені головне, коли образ у мене виобразився, закомпонований в уяві, тоді просто стою й пишу. І все. Звичайно, коли потрібна натура - беру натуру. Деколи натура може й заважати. Але це стосується лише моєї творчості, бо в кожного художника свій власний підхід. Кожен повинен робити свою справу, і робити її добре...


  ПРО МЕНЕ

  • Автобіографія

  • Вчителі

  • Виставки

  • Публікації

  • Відео / Фото

  •   ЖИВОПИС

  • Пейзаж

  • Портрет

  • Натюрморт

  • Побутова картина

  • Більше...

  • ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Куратор пленера

  • Посібник

  • Статті

  • Учні (Фото Дипломів)

  •   МАЙСТЕР КЛАС

  • Майтер клас (Фото)

  • Майтер клас (Фото)

  • Майтер клас (Відео)

  • За роботаю (Фото)

  •   ПЛЕНЕРИ

  • Золота підкова 2011

  • Макарів 2011

  • Козичанка 2011

  • Севастополь 2009

  • Конча Заспа 2006

  •   КОНТАКТИ

  • Написати листа

  • Мої контакти


  • All rights reserved. 2017 NABUSElectron